Інформаційний матеріал

Євген Михайлович Коновалець

(14 червня 1891 – 23 травня 1938)

1891, 14 червня – у селі Зашкові біля Львова народився Євген Михайлович Коновалець – творець і командир найбоєздатнішої військової частини Армії УНР – корпусу Січових стрільців, засновник Української військової організації, голова Організації українських націоналістів, один із найвідоміших борців за незалежність України в ХХ ст.

1938, 23 травня – у Роттердамі (Нідерланди) загинув Євген Коновалець, полковник армії УНР, голова Організації українських націоналістів (ОУН). Один із борців за незалежність України в ХХ ст., слова якого стали пророчими: «Волю українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців».

З початком Першої світової війни мобілізований до австро-угорської армії. Під час боїв за гору Маківку 1915-го потрапив у російський полон. Повернувся за два роки. Став одним із організаторів Галицько-Буковинського куреня січових стрільців – чи не найбільш боєздатної частини Армії УНР. У 1918-1919-му командував дивізією, корпусом і групою січових стрільців під час боїв з більшовиками та денікінцями.

Проявив себе як справжній державний діяч, позбавлений політичної кон’юнктури, відмовившись наприкінці 1918-го стати шостим членом Директорії УНР, а пізніше – її диктатором.

Після поразки Української революції 1917 – 1921 років не втратив віру в справу, якій присвятив все своє життя: «Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба».

Засновник Української військової організації (1920). Від 1922-го – в еміграції. Один із ідеологів українського націоналізму. 1929-го став першим головою ОУН – тієї політичної сили, яка ставила за мету  відродження державної незалежності України. Євген Коновалець намагався актуалізувати українське питання в Лізі Націй.

Протягом 1920-х років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця. Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933-го розпочалася реалізація останньої операції з убивства Провідника. Під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Йосипа Сталіна. Виконавцем замаху став агент радянської служби зовнішньої розвідки Павло Судоплатов. Йому вдалося увійти до найближчого оточення Коновальця і домовитися з полковником про зустріч. Особу Павла Грищенка – документи на ім’я якого мав Судоплатов, в ОУН ретельно не перевіряли. Бо за нього поручився один із «перевірених» оунівців, насправді – також агент радянських спецслужб Василь Хом’як. Члени Проводу вирішили, що через «Грищенка» молодого чоловіка, якого представляли як колишнього комсомольця, що розчарувався в большевизмі, здібного, народного учителя за освітою вдасться створити підпільну сітку ОУН на підрадянській Україні.

23 травня 1938-го Судовлатов передав Євгену Коновальцю в кафе-готелі "Атланта", розташованому в Роттердамі, вибуховий пристрій, замаскований під коробку з цукерками. Як тільки коробку перевернули в горизонтальне положення, вона вибухнула. Тіло Провідника розірвало на шматки, поранивши при цьому декількох перехожих, які перебували на відстані 5 метрів від жертви.

Поховали Євгена Коновальця у Роттердамі на цвинтарі Кросвейк коштом литовського консульства у Нідерландах.

Степан Бандера (ліворуч) на могилі Євгена Коновальця під час відзначення 20-х роковин його загибелі. Роттердам. 23 травня 1958 року. Тут Бандеру вперше побачив його майбутній убивця - агент КГБ Богдан Сташинський. Фото: www.istpravda.com.ua

*